Зелена Сцена: 12.06.2015 HandsOn

 Вже п’ятий рік поспіль в Чернігові влітку проходить чудовий фестиваль Зелена сцена. Фотографій в мене накопичилося багато - то ж буду потроху викладати їх сюди.

Цей фестиваль - серце міста щоп’ятниці, без перебільшень. Такий чудовий творчій простір, де перемішані музика, фотографії, живопис, рукотвори, дитячий майданчик. Ця суміш яскрава і розслаблено-спокійна, відчуття затишку і радості не полишають з перших же хвилин занурення. Важко підібрати епітети - атмосферу треба відчути наживо, щоб зрозуміти, що до чого.

Ну а моя перша публікація присвячена Зеленій сцені від 12.06.2015, де виступав чудовий чернігівський колектив HandsOn

Синее с красным: джинсовая миниатюра.

 Света создала очередной мини-шедевр - это был спецзаказ, уже давно хотела джинсовую сумочку с красной отстрочкой. Очень нравится мне это сочетание - на спокойном и глубоком синем вкрапления ярких и тонких красных линий;)
Фотографии для наглядности и просто для красоты: цветущие яблони - ещё одна моя любовь.
Фото - Vurd

Осень. Чернигов.

Туманный и влажный осенний день. Чернигов, центр, недалеко от площади.
Фото - Вурд

Царівна

Десь тижні зо два я відчула бажання подивитися екранізації британської класики. Мабуть, погода сприяла цьому - так завжди буває, коли на вулиці похмуро і мряка. Тоді дуже відчувається домашній затишок і потреба в гарній книжці чи фільмі. І не аби-яких, а саме під настрій - щоб не було ніякого поспіху та мерехтливих кадрів, щоб можна було насолодитися "анатомією почуттів" та красою взаємовідносин героїв. Британські авторки Шарлотта Бронте, Джейн Остін і Елізабет Гаскелл - завжди найкращий вибір, та й екранізацій за їхніми творами вдосталь. 

Але пригадався чудовий твір Ольги Кобилянської "Царівна" і не менш чудова його екранізація. Пригадалися і враження, коли я вперше прочитала повість, пригадалося захоплення від фільму і від того, як добре підібрані актори, як ідеально вони попали в типажі. І великий плюс у тому, що актори - театральні, адже і вся постановка сприймається, як театральне, затишне і камерне дійство. Може трохи наївно і просто виглядає технічна сторона у серіалі, враховуючи сучасні кінематогрофічні можливості, але швидко це стає нессуттевим - про все забуваеш, захоплюючись акторскою грою та сюжетом. 

Центральні чоловічі ролі виконують Мирослав Маковійчук та Олександр Гебдовський - Іван та Орядин відповідно. Перший -  з великим люблячим серцем, стриманий та шляхетний; другий - серцеїд з хворобливим честолюбством та любов’ю до грошей. Образи сприймаються так, ніби персонажі і справді-но щойно зійшли зі сторінок книги.

Головна ж моя улюблениця - Вікторія Малекторович, що грає Наталку. Гарна, витончена. Як на мене, то вона чимось схожа виразними, різкуватими рисами обличчя та статурою на саму Ольгу Кобилянську.

Вона дуже тонко, проникливо передала емоції, почуття, еволюцію душі молодої і гордої сироти, яка обрала власний складний шлях у житті замість простого рішення з вигідним заміжжям. Але її вибір виправдався сповна таким заслуженим, вистражданним щастям цілісної особистості та люблячою людиною поруч. Її акторська гра неперевершена, цю історію "без подій" (доречі, чорнова назва повісті) вона розповіла так, що усі переживання, ввгання, вибір були зрозумілі настільки, ніби сам  брав у них участь. Про те, що зіграти таке набагато складніше за екшн - думаю, нема чого й казати.

Ну і, на превеликий жаль, в нас критично мало екранізацій нашої класики. Біла заздрість до великобританців та їхніх численних чудових екранізацій, зокрема ВВС - все зроблено з любов’ю та повагою до своїх видатних авторів. Сподіваюся, що й в нас згадають і відродять такий кінематографічний жанр і станеться це у найближчому майбутньому.

Кипиш

Его Величество Кипиш - в солнечном свете и во всём полосатом великолепии)

Прилуки. Осень

Будет обратная хронология) Сначала покажу фото из осенних Прилук. Тем более, что их не так много получилось. Вечерня прогулка, любимая площадь с каменными шарами. Девица, то есть я, получилась в синих тонах, но погоде это вполне соответствовало - сыро и прохладно было, и ветер пронзительный дул.

В парке на скамейке

 

 

Центр площади

Фонтан

А это часть панно из уютного кафе "Два зерна". Причудливое кофейное дерево со странной и спокойно-величественной птицей на ветвях...

Новый блог

У меня теперь ещё один блог  Style and details

Для чего он мне - рассказываю в первом посте